Виставка
СНІД. Відкриті обличчя присвячена Україні і людям, чиє життя змінила епідемія
ВІЛ / СНІДу. Разом із засновником фонду АНТИСНІД Оленою Пінчук у вернісажі
взяли участь ті, хто став героями виставки. Фотопроект був знятий в два етапи -
в 2005 і 2011 роках, повідомили Корреспондент.net у прес-службі Фонду Олени
Пінчук АНТИСНІД.

Експозиція працюватиме до 17 грудня. Під час виставки кожен охочий зможе
безкоштовно та анонімно здати тест на ВІЛ – результат тесту буде відомий за
10-15 хвилин. Про ВІЛ / СНІД відвідувачам виставки розкажуть студенти-волонтери,
які отримали грант Фонду Олени Пінчук АНТИСНІД на проведення інформаційної
кампанії в київських вузах.

"Ми не маємо права розслаблятися ні на мить. СНІД, як і будь-яка
невиліковна хвороба, не йде назавжди. Він лише, у кращому випадку, відступає.
Як далеко і наскільки надовго – залежить від нашої рішучості боротися і
наступати. Загибель людини – трагедія. Загибель мільйонів – статистика. Наша
виставка – не про статистику, а про трагедію. Дивлячись у ці обличчя, кожен з
нас повинен відчути, що справжню історію СНІДу розповідають не цифри, а очі.
Хочу сказати спасибі людям, які відкрили свої обличчя для цього фотопроекту ;
соціальним працівникам, які присвятили своє життя допомозі тим, хто зіткнувся з
проблемою ВІЛ ", – зазначила засновниця фонду АНТИСНІД Олена Пінчук,
відкриваючи виставку.

Фото Брента Стіртона / antiaids.orgНаташа, 39 років. Була на замісній терапії (метадон), від якої відмовилася

Брент Стіртон дев’ять місяців на рік знімає війну. Його роботи публікують
найбільші світові видання – National Geographic Magazine, The New York Times
Magazine, The London Sunday Times Magazine, Newsweek, Le Monde, Figaro, Paris
Match, GQ, Geo, Stern і багато інших.

Але його поїздка в Україну в 2005 році, коли він знімав проект Картина епідемії
ВІЛ / СНІДу в Україні для Глобальної бізнесу і коаліції з ВІЛ / СНІДу, справила
на нього настільки глибоке і сильне враження, відзначають організатори
виставки, що через шість років він за своєю ініціативою повернувся на
українське поле бою зі СНІДом.

Ініціатори проекту прагнули відобразити в ньому витоки епідемії ВІЛ / СНІДу в
Україні, наслідки катастрофічного зростання нових випадків ВІЛ / СНІДу, вплив
паралельних епідемій – туберкульозу та гепатиту, поширення наркоманії та
захворювань, що передаються статевим шляхом. За словами організаторів, не всі
історії, які зібрані в цьому проекті – це історії ВІЛ-позитивних пацієнтів, але
це долі конкретних людей, сімей та спільнот, чиє життя назавжди змінив діагноз
ВІЛ / СНІД.

У Фонді АНТИСНІД зазначають, що Брента Стіртона непросто здивувати проблемами
ВІЛ-позитивних людей. Він живе в Нью-Йорку, але його рідна країна – ПАР, одна з
найбільш уражених епідемією ВІЛ / СНІДу країн світу. Але навіть у порівнянні з
Південною Африкою чи Китаєм, де він знімав аналогічні фотопроекти, Україна його
вразила … У першу чергу тому, що більшість його зустрічей в 2005 році – це
були зустрічі з людьми, які вже не можуть пересуватися без сторонньої допомоги
і потребують постійного догляду. У 2011 році ситуація в країні змінилася – в
десятки разів покращився доступ до тестування, у країні стало у вісім разів
більше людей, які отримують антиретровірусну терапію, у наркозалежних пацієнтів
з’явився доступ до замісної терапії. Але ситуація як і раніше залишається складною.

Фото Брента Стіртона / antiaids.orgРодина. Чоловік Дмитро ВІЛ-позитивний (колишній наркозалежний). Дружина Аліна (також у минулому наркоман) і діти – всі ВІЛ-негативні.

"Роблячи фотопроекти на тему ВІЛ у всьому світі, я якусь частину року
проводжу з героями своїх фоторобіт. Коли я перебуваю поруч з ними, протягом
навіть короткого періоду часу, мене завжди вражають і глибоко чіпають ці люди.
Люди, які постраждали через це захворювання, їхні долі. Мені здається, що
ситуація в Україні сьогодні приводить багатьох людей, які зіткнулися з
проблемою ВІЛ, у відчай. Саме тому мене в моїй роботі постійно надихали
соціальні працівники, з якими я познайомився під час проекту. Я також був
вражений тим, що люди, у яких нічого немає, готові віддати все. Я зустрічав
таких людей під час роботи над цим проектом ", – сказав Брент Стіртон у
своєму відеозверненні, присвяченому відкриттю виставки.

Брент Стіртон разом зі співробітниками Фонду Олени Пінчук АНТИСНІД та інших
партнерських організацій об’їхав всю Україну, знімаючи дітей вулиці в Одесі,
циганські поселення і сім’ю з 44 ВІЛ-позитивними дітьми в Закарпатті,
споживачів ін’єкційних наркотиків у Києві та Донецьку, дівчат з Полтави, які
півжиття простояли на трасі, ув’язнених у Херсоні, дітей сиріт у Макіївці,
Харкові та Києві. Ці унікальні кадри, які описують життя людей, яких торкнулася
епідемія, вперше будуть показані на фотовиставці в галері Лавра, яка буде
працювати з 1 по 17 грудня.

Завдяки співробітникам проектів зменшення шкоди та партнерам фонду по всій
Україні Брент Стіртон зустрівся з людьми, які споживають наркотики і змушені
щодня починати з пошуку грошей на чергову дозу. Багато учасників проекту – це
молоді дівчата, у яких є діти. Про деякі з них як і раніше піклуються їхні
батьки, сподіваючись, що коли-небудь їхнє життя зміниться на краще.

Бренту Стіртону вдалося відвідати Дар’ївську колонію суворого режиму в Херсоні,
де відбувають покарання ув’язнені з діагнозом ВІЛ / СНІД, провести день з
соціальними працівниками одеського фонду Дорога до дому, разом з волонтерами
громадської організації Віра. Надія. Любов взяти участь у роботі з жінками
секс-бізнесу. Завдяки співробітникам Всеукраїнської мережі людей, що живуть з
ВІЛ у проекті з’явилися історії життя ВІЛ-позитивних людей з Харкова, Полтави
та Києва.

До проекту увійшли також щасливі історії. Вони про людей, життя яких врятувала АРВ-терапія, що стала широко доступна завдяки гранту Глобального Фонду. Це історії молодих пар, яким вдалося позбутися наркотичної залежності. Це історії людей, яких об’єднав діагноз ВІЛ, які спромоглися не тільки почати нове життя, а й повести за собою інших. Володя, один із героїв проекту, не вживає наркотиків уже 20 років. На питання, чому він почав працювати зі споживачами наркотиків, відповідає просто: "Моїй доньці зараз 18. Недавно я дізнався, що вона вживає наркотики…".

Одна з головних тем проекту — дитяча. Семирічна Надя, що жила серед трирічних дітей у будинку дитини, знайшла за минулі 6 років свою сім’ю. У 2005-му мало хто вірив, що Надя зможе знайти батьків — українці не поспішали приймати у свої родини дітей із ВІЛ-статусом. Зараз, завдяки спільному проекту зі СНІД Фондом Елтона Джона, усиновлення ВІЛ-інфікованих дітей стало нормальним явищем. У 2005 році Брент фотографував дорослих дітей у спеціалізованому будинку дитини в Макіївці. У 2011 році він зміг зробити фотографії цих дітей у їхніх власних кімнатах разом із новими родинами — в Макіївці дві прийомні сім’ї взяли на виховання вісім ВІЛ-позитивних дітей — фонд придбав для них будинок і квартиру за кошти, зібрані на благодійному аукціоні.

Кожен відвідувач виставки отримав упаковку презервативів Dolphi з телефоном гарячої лінії з ВІЛ/СНІДу.

ВІЛ/СНІД в Україні — 2005 і 2011 роки

Фото Брента Стіртона / antiaids.orgТамара, 37 років, ВІЛ-позитивна

Україна залишається лідером в Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе понад 1% населення. І тільки кожен другий знає про свій діагноз.

У 2005 році в Україні було зареєстровано 13 770 нових випадків ВІЛ-інфекції. За 10 місяців 2011 року зареєстрований 17 021 випадок.

У 2005 році щодня діагноз ВІЛ ставили 37 українцям, у 2011 році його чує 56 осіб.

Зараз українці все частіше інфікуються через незахищений секс. Якщо 2005 року через сексуальні контакти інфікувалися 33% людей, у яких виявили ВІЛ-інфекцію, то в 2010 році цей відсоток зріс до 45%.

У 2005 році від СНІДу померли 2 185 українців, з них 36 дітей. За 10 місяців 2011 року — 2 928 осіб, з них 21 дитина.

У 2005 році ВІЛ-позитивні жінки в Україні народили 2 498 дітей. У 2010 році — 4 049 дітей.

Станом на 1 липня 2011 року на диспансерному обліку перебувало 9 072 дитини, народжених ВІЛ-позитивними мамами, з них 2669 дітей — з підтвердженим діагнозом.

За прогнозами міжнародних експертів, до 2014 року кількість дітей, що втратили обох батьків внаслідок епідемії ВІЛ/СНІДу може досягти 42 000.

У 2005 році антиретровірусну терапію в Україні отримували близько 3 000 пацієнтів. У 2011 році їх уже понад 26 000.

У 2005 році в Україні розпочалася програма замісної терапії для наркозалежних пацієнтів, тоді в ній брали участь 160 чоловік. У 2011 році допомогу по цій програмі отримують вже більш як 6 000 осіб.

***

Нагадаємо, що сьогодні, 1 грудня, у світі відзначають День боротьби зі СНІДом.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом став одним із найбільш визнаних міжнародних днів здоров’я і важливою можливістю для підвищення рівня обізнаності про це захворювання та його профілактику. Він був заснований у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я, і вперше відзначався 1 грудня 1988 року.

Корреспондент.net